Podosʹkyy Park

Харошое место для отдыха

На початку ХУІІІ ст. Монастирище і 6 навколишніх сіл польський король подарував своєму пристарілому гетьману  Тарновському, який  став першим монастирищенським  поміщиком. Після смерті гетьмана його володіння перейшли до вдови Ганни Тарновської, потім належало  їх зятю, відомому магнату  Ланцкоронському, який у свою чергу продав містечко Сколовським і т.д.  на початку ХІХ ст.. Монастирище стало власністю Кальм-Подоських: спочатку Георгія, потім Федора, за ними Лева Федоровича (р.н.1826), нарешті – Леонтія Львовича (1946–1908 р.р.),  після його смерті  господарював зять Йосиф Подоський .

Улюблений парк багатьох монастирищан. Місце затишне. Розкинувся на схилах кількох ярів. Підлісок не вирубують, що додає більшого затишку. В парку ростуть рідкісні породи дерев. Є великий став, посередині якого острів. До нього веде металевий місток. За домовленістю, можна порибалити. Відвідувачі часто залишають після себе сміття. Сам парк кілька разів на рік прибирають. Весною рясно цвітуть ряст, фіалки. Восени парк перетворюється в золотаву казку. В зиму на пагорбах катаються на лижах та санчатах.

Дуже затишне та гарне місце для відпочинку. Але хотілося б щоб там було трішки чистіше, і люди прибирали після себе залишені речі.

Улюблене місце ~